Половину довготривалих захворювань складають проблеми з психічним здоров’ям, і зазвичай це пов’язано зі стресом. Якщо ви перебуваєте у стресовому стані протягом тривалого часу без можливості відпочити, це створює ризик розвитку синдрому вигорання — стану, що вимагає багато часу для відновлення, і до попереджувальних ознак якого слід ставитися серйозно.
Синдром вигорання — це стан глибокого фізичного і психічного виснаження, викликаний тривалим стресом без достатнього відновлення. Синдром вигорання можна описати у трьох фазах.
У вас можуть з’являтись фізичні та психологічні симптоми, такі як труднощі з концентрацією уваги, відчуття паніки, напруга в шиї та спині або інші ознаки стресу, але ви все ще можете функціонувати у повсякденному житті. Ви намагаєтеся впоратися з різноманітними стресами, які накопичилися на роботі чи у приватному житті. Ваш сон часто неспокійний, неглибокий і занадто короткий. Поступово з’являються та підсилюються такі симптоми як втома, забудькуватість та інше. Відпочинок, дозвілля, друзі та інтереси у вас не в пріоритеті. Чим більше ви втомлюєтесь і втрачаєте концентрацію, тим більше ви змушені напружуватися і по декілька разів все перевіряти, щоб нічого не пропустити.
У багатьох симптоми самі по собі можуть викликати занепокоєння і бути джерелом стресу. Під час фази ризику люди зазвичай звертаються за медичною допомогою з приводу окремих симптомів. Це можуть бути повторювані інфекції, болі у м’язах, проблеми зі сном та інші речі, зв’язок яких з надмірним стресом не очевидний. Але багато людей змінюють свій спосіб життя, коли усвідомлюють цей зв’язок.
Якщо ситуація не змінюється, може стати гірше, що призводить до гострої фази. Часто це відбувається швидко і несподівано, звідси й шведський вираз «gå in i väggen» («врізатися в стіну»). Гостра фаза може тривати до кількох тижнів. Можливо, у цей час ви не можете встати з ліжка, ясно мислити або зосередитися. Здатність до багатозадачності втрачається. Почуття відчаю і паніки можуть бути неправильно інтерпретовані як тривожний розлад або депресія.
Коли ви врешті-решт станете на ноги, ви все ще можете відчувати сильну втому, чутливість до стресу і труднощі з концентрацією уваги та пам’яттю. По мірі відновлення ви зможете все більше нормально функціонувати у повсякденному житті. Однак синдром вигорання зазвичай призводить до підвищеної чутливості до стресу, навіть якщо інші симптоми зникли.
Якщо ви вчасно отримаєте належну допомогу і матимете достатньо ресурсів для відновлення, скоріше за все ви повністю одужаєте і практично не відчуватимете жодних симптомів. Зазвичай у процесі відновлення фізична енергія повертається першою, тоді як проблеми з пам’яттю, концентрацією, чутливістю до стресу і вимог залишаються на більш довгий період. Більшість людей, яких спіткало сильне вигорання, з часом почуваються значно краще, але можуть відчувати симптоми в тій чи іншій мірі протягом багатьох років.
Причиною більшості захворювань від стресу є погане робоче середовище. Часто існує дисбаланс між потребами та ресурсами, наприклад для працівників сфер охорони здоров’я, освіти та соціальної допомоги.
Найчастіше захворювання стає несподіванкою для оточуючих. Люди, яких вражає вигорання, зазвичай віддані своїй справі і кваліфіковані, вони беруть на себе велику відповідальність за сім’ю і ставлять потреби інших людей вище за свої. 80 відсотків постраждалих — жінки.
Згідно з даними каси соціального страхування, ризик потреби у лікарняній відпустці через проблеми зі здоров’ям, викликані стресом, значно зростає, якщо ви не відчуваєте контролю над своєю робочою ситуацією, соціальної підтримки, визнання та вдячності.
Важливо звертати увагу на тривожні сигнали організму і вчасно звертатися за допомогою. Якщо ви ризикуєте захворіти через стрес, вам слід звернутися за допомогою до медичного центру або відділу охорони здоров’я на роботі. Лікар проведе фізичний огляд і вислухає вашу розповідь про симптоми. Для виключення інших захворювань часто проводять аналіз крові.
Більшість людей з синдромом вигорання одужують, хоча це може зайняти багато часу і супроводжуватися підвищеною чутливістю до стресу. Існує також ризик рецидиву. Можливо, вам доведеться зменшити навантаження на роботі або взяти лікарняну відпустку, щоб мати можливість відновитися. Вправи на розслаблення, фізична активність та повноцінний нічний сон можуть допомогти, так само як і зниження рівня стресу, виділення часу для друзів і сім’ї та заняття улюбленими справами.
Лікування може складатися з розмовної терапії та фізіотерапії, що має на меті навчити вас розпізнаванні сигналів стресу, які подає ваше тіло, а також надати вам інструменти для розуміння і подолання стресу.
Перевірка фактів: Вальтер Осіка, доцент, директор Центру соціальної стійкості Каролінського інституту. Спеціаліст з внутрішньої медицини, кардіології та психіатрії, головний лікар регіону Стокгольм.
Останнє оновлення: 09.01.2024