Дії сексуального характеру без згоди — це насильство. Сексуальне насильство є кримінальним злочином, і жертва злочину в жодному випадку не є винною у тому, що сталося. Однак, жертви часто відчувають провину та сором і не наважуються або не мають сил говорити про насильство. Можливо, ви також це відчуваєте. Але якщо поговорити про те, що сталося, це може допомогти отримати необхідну допомогу, щоб рухатися далі.
Сексуальне насильство є незаконним і полягає у тому, що одна або декілька осіб вчиняють дії сексуального характеру проти іншої людини, порушуючи тим самим її права та свободи. Насильство може бути як психологічним, так і фізичним, і може торкнутися будь-кого — жінок, чоловіків, трансгендерних людей і навіть дітей.
Зґвалтування — це фізичне насильство, так само як і примус до сексуального задоволення в інший спосіб. Пестощі чи дотики у спосіб, на який людина не давала згоди, також є фізичним насильством. Психологічне насильство — це сексистські коментарі, неприємні репліки на тему сексу, примус до перегляду порнографії або до спостереження за тим, як хтось інший виконує дії сексуального характеру.
Закон про згоду, який набув чинності у 2018 році, забороняє займатися сексом з людиною, яка в активний спосіб не висловила або не продемонструвала своєї згоди на це. Ви завжди самі вирішуєте, чи хочете ви займатися сексом і в який спосіб. Навіть якщо ви вже погодилися на секс, ви маєте право передумати. Ви самі приймаєте рішення щодо свого тіла і вирішуєте, що для вас є нормальним, а що — ні. Секс завжди повинен бути добровільним.
Не можна заздалегідь визначити, хто здатний на сексуальне насильство. Найчастіше це партнер жертви, що перетинає межу, погрожує та вдається до насильства. Ви завжди маєте право відмовитись від сексу, навіть якщо ви одружені, перебуваєте у стосунках або займалися сексом раніше.
Дії сексуального характеру по відношенню до дитини віком до 15 років завжди є незаконними. Насильство може вчинятися один раз або повторюватись, і злочинець часто використовує позицію сили. Діти та підлітки часто піддаються насильству з боку батьків, родичів, вчителів або сусідів, які користуються їхньою необізнаністю. Іноді кривдники навмисно створюють позитивні емоційні стосунки з дитиною з метою її подальшої експлуатації. Жертва також знаходиться у вразливому становищі, якщо вона фізично слабкіша, перебуває у стані алкогольного сп’яніння, хвора або має функціональне обмеження.
Сексуальне насильство в першу чергу завдає психологічної шкоди. Інцидент може сильно вплинути на самооцінку та повагу до себе та здатність довіряти іншим.
Часто жертви сексуального насильства відчувають провину за те, що недостатньо чітко сказали «ні». Якщо у вас також є подібні відчуття, можливо, ви звинувачуєте себе в тому, що зазнали насильства. Але це не ваша провина. Не обов’язково кричати чи вириватись, щоб це розцінювалось як злочин.
Жертви насильства нерідко мають пасивну реакцію, тіло ніби паралізує від страху. Реакцією також може бути бажання догодити і пристосуватися, щоб уникнути насильства або зменшити його агресивність. Це автоматичний спосіб самозахисту організму — реакції, що відомі як «завмри» та «підлещуйся».
Жертва насильства також може відчувати сором та огиду через те, що сталося. Говорити про це може бути важко. Може виникати почуття самотності і сумніви у своїх переживаннях. Розповсюдженими реакціями є неспокій, тривожність, пригніченість, стрес, проблеми зі сном, гнів та суїцидальні думки. У деяких людей ці почуття можуть з’явитися безпосередньо після акту насильства, у інших — через тривалий час. Які б почуття чи думки не виникали у вас після пережитого, у насильстві завжди винен кривдник, а ви маєте право отримати підтримку та допомогу.
Люди по-різному реагують на травматичний досвід і справляються зі своїми переживаннями. Якщо розповісти про інцидент комусь з близьких, хто вам повірить, це може зменшити відчуття самотності. Вам також може знадобитися професійна допомога на коротший чи довший період. У такому випадку можна звернутися до куратора або психолога.
Хоча сексуальне насильство може завдати сильного болю і залишити глибокі шрами на душі, є способи рухатися далі та повернути собі контроль над своїм життям.
Якщо ви зазнали насильства або підозрюєте, що хтось із ваших знайомих зазнав насильства, ви можете звернутися до медичного центру. Якщо допомога потрібна терміново, можна звернутися до відділення невідкладної допомоги.
Соціальна служба зазвичай має спеціалізовані команди, які займаються питаннями насильства. Організація може відрізнятися в залежності від муніципалітету. Інформацію про доступну підтримку можна знайти на сайті вашого муніципалітету.
Якщо ви відчуваєте загрозу, зверніться в поліцію або соціальні служби. Якщо ви підозрюєте, що насильство вчиняється по відношенню до дитини, вам також слід повідомити соціальну службу.
Якщо ви бажаєте зберегти анонімність або звернутися за допомогою по телефону, ви можете звернутися до наступних організацій:
Телефон довіри для жінок Kvinnofridslinjen.se
Телефон довіри для трансгендерних осіб
Служба підтримки RFSL (організації з захисту прав ЛГБТКІ-людей)
По всій Швеції також є притулки для жінок і дівчат.
Щоб повідомити про злочин, телефонуйте в поліцію за номером 114 14. Також заяву можна подати безпосередньо у відділку поліції. У разі екстрених ситуацій телефонуйте 112.
Перевірка фактів: Карін Дальборг Ше, соціолог та ліцензований психотерапевт.
Останнє оновлення: 26.02.2024