Більшість людей у якийсь момент життя відчувають самотність. Якщо самотність добровільна, то вона може сприйматись як щось позитивне або принаймні нормальне. Але самотність, яка є вимушеною і триває тривалий час, може погіршити ваше самопочуття.
Людина може опинитися в ізоляції з різних причин, які неможливо контролювати, — серйозно захворіти (фізично чи психічно), жити в малонаселеній місцевості, втратити близьких через розлуку чи смерть.
Соціальні взаємодії та відчуття єдності є базовими потребами людини: важливо мати близьких людей, з якими ви почуваєтесь комфортно. Навіть більш поверхневі контакти можуть певною мірою впливати на відчуття самотності. Якщо ви цього позбавлені, це може викликати тяжкі почуття, такі як відчуження, смуток і безнадія, а також призводити до психічного і фізичного нездужання.
Спільним для всіх визначень вимушеної самотності є незадоволення своїми соціальними контактами. Вірогідно, у вас є соціальна, емоційна або екзистенційна потреба, яка не задовольняється.
Самотність можна описувати по-різному, тому що її сприйняття є індивідуальним. Людина може відчувати себе самотньою, навіть якщо у неї є з ким спілкуватися. Відчуття самотності може викликати такі тяжкі емоції як сором, пригніченість, ненависть до себе і смуток. Відсутність друзів, другої половинки або родичів, з якими можна поділитися думками і почуттями, може позбавити життя сенсу.
Якщо самотність триває довгий час, людина може подумати, що причина полягає у ній самій, що з нею щось не так, і саме через це у неї немає друзів або партнера. Через такі думки можна почати замикатися в собі, щоб захиститись від тяжких почуттів та нових розчарувань. З такого замкненого кола може бути важко вирватись.
Тривала самотність може зробити людину дратівливою, неспокійною та млявою. Життя починає здаватись безнадійним. Крім того, самотність часто порушує звички і знижує мотивацію робити те, що приносить задоволення. Ці прояви самотності схожі на симптоми депресії, тому їх легко сплутати, і розібратися самостійно може бути важко. Самотність може призводити до депресії, а депресія — до самотності.
Самотність може виникати з різних причин, і не обов’язково повинна бути конкретна причина, чому ви відчуваєте самотність. Однак є певні періоди в житті, коли ризик вимушеної самотності є більшим.
Підлітки та молодь частіше повідомляють про відчуття самотності, ніж люди середнього віку, але ризик самотності загалом зростає з віком. З віком збільшується ризик інвалідності, хвороб і втрати енергії, що може ускладнити спілкування. Крім того, з плином часу друзі йдуть з життя.
Значні події та травми — такі як втрата друга, партнера чи родича або розставання з партнером — підвищують ризик самотності. Великі зміни в житті також можуть призвести до самотності, наприклад коли діти переїжджають з дому або ви самі переїжджаєте в інше місто. Самотність може виникнути після виходу на пенсію, адже відсутність щоденних походів на роботу, звичайно ж, призводить до зменшення кількості соціальних контактів.
Психічне та фізичне нездужання також підвищує ризик самотності. Самотність частіше зустрічається серед людей з фінансовими труднощами, оскільки брак грошей може обмежувати можливості брати участь у якихось заходах та спілкуватись з іншими.
Говорити про самотність може бути складно, тому люди часто страждають мовчки. Але важливо пам’ятати, що ви не самотні у своїй самотності, і що ваша самотність не триватиме завжди.
Самотність буває важко подолати. Часто людина не наважується шукати контакту з іншими через страх або попередній досвід відмови. У такому випадку може бути важко змусити себе взяти участь у соціальних заходах, вступити у клуб за інтересами або звернутись до якоїсь організації. Щоб зменшити тиск самотності вам може знадобитись проявляти до себе більше чуйності. Якщо для вас це незвично і складно, вам може знадобитися допомога, щоб змінити звичні моделі поведінки і наважитися кинути собі виклик. Допомогу можна отримати, наприклад, на лінії підтримки або від спеціалістів.
Регулярно зв’язуйтесь з родичами та друзями і проявляйте інтерес до їх життя — так можна запобігти власній самотності та допомогти у цьому людям навколо. Ми самі відчуваємо себе краще, коли піклуємося про своє оточення. Привітатися і поговорити з кимось — навіть перекинутись парою слів в черзі в магазині — може бути важливіше, ніж ми думаємо, а вислухати, коли хтось хоче поговорити, може багато значити.
Перевірка фактів: Марі-Луїз Седерберг, експерт з питань самотності SPF Seniorerna.
Останнє оновлення: 14.10.2024